Гурток "Джура" 04.11.21

 Тема. Семінар «Життя та діяльність видатних українських діячів». Зміст, сутність поняття «історична місія».

https://ru.calameo.com/read/0054468959b15ca809595

Українську історію від IX до XX ст. уособлюють 34 історичні постаті: 17 припадає на се­редньовічну і ранньомодерну добу— до кінця XVIII ст., 17 - на період XIX - середину XX ст. Наголошується, передусім, на добі кінця XIX - початку XX ст., коли, власне, викристалізову­валася модерна українська національна ідея, сформувався новий тип політичного українця, розпочався новітній національно-визвольний рух, який призвів до Української революції 1917-1920 рр. і постання нової української державності. Серед обраних діячів не лише ті, що; уособлюють національний табір, ай яскраві представники тих політичних течій, які в своїй громадсько-політичній діяльності орієнтувалися на Росію або Польщу.

План ознайомлення з історичними постатями побудовано за єдиним принципом, тобто йдеться про місце кожної особи в подіях певної історичної епохи, внесок у культурне й гро­мадське українське життя під політичним кутом зору.

Володимир Великий - правитель князівської держави

Норманська еліта і слов'янська людність. Київська феодальна імперія. Християнство як ключовий чинник зміцнення держави. Україна-Русь між варязькою Північчю і візантійським Півднем, римською Європою та кочовим Сходом: етнополітичний чинник держави Св. Воло­димира. Міста як осердя князівської адміністрації й культури.

Ярослав Мудрий та його зовнішньополітична діяльність, спрямована на зростання авторитету Київської Русі в тогочасному світі

Освіта й культура як чинник державного самоствердження; Київ - другий Константино­поль, «град Божий на землі»: духовні символи держави. Ярослав Мудрий та європейські кня­зівсько-королівські династії: міжнародний контекст ранньоукраїнської держави.

Феодосій Печерський і формування давньоукраїнської духовності   Монастирське життя як світоч християнської духовності. Від князівських «отчих» монастирів до «общежительських» обителей. Облаштовувач Києво-Печерської лаври. Вибудування нової моральної домінанти: чернець і князь. Участь Св. Феодосія в світському житті держави. Князівські усобиці і позиція печерського чернецтва. Антоній і Феодосій Печерські: станов­лення української ментальності ХІV-ХVШ ст.  

 Князь Данило -творець Галицько-Волинської держави    

Об'єднання західних теренів українських земель у першій половині XIII ст. в єдиній дер­жаві завдяки харизматичності князя Данила. Князювання Данила як боротьба одноосібного й колективного (олігархічного) начал українського державотворення. Між західною та східною духовністю: король Данило й римський престол. Данило - будівничий міст українських. Татарські волховські люди й відносини з Ордою.

Василь-Костянтин Острозький - видатний представник української аристократії, некоронований володар України-Русі

Українська еліта на службі Польської держави. У пошуку компромісу між Римом і Конс­тантинополем. Княжий рід Острозьких та Унія: між війною і культурою. Творець культурних осередків (Острозька академія, друкарня, меценат монастирів і церков). Між польським молотом й козацьким ковадлом. Запрограмованість вгасання української князівської еліти.

 Петро Конашевич-Сагайдачний - перший козацький гетьман-політик

Від козацької вольності до державницької статечності. Викристалізування третьої сили: між польською і турецько-татарською потугами. Козацька сила й українська православна ідея. П. Сагайдачний і формування нового типу української людини: братські школи колегії

 

Петро Могила - творець помісної української церкви

У пошуках релігійного компромісу між православними та греко-католиками. Ідеолог київ­ської ідеї українського Єрусалиму. Відновлювач церковної слави князівського Києва. Автор проекту українського консерватизму. Київський патріархат як противага покозаченню Украї­ни та зросійщення церкви.

 Богдан Хмельницький - уособлення ідеї нової, козацької України

Речник старшинсько-козацької верстви. Дилема цивілізаційного вибору (Схід, Візантія чи Європа). Б. Хмельницький як організатор сателітного типу, держави. Українсько-гетьманський монархізм Б. Хмельницького.

    Юрій Немирич - яскравий представник шляхетсько-козацької еліти середини XVII ст. із виразно проєвропейським політичним спрямуванням  

Соцініанство як засіб здобуття освіти. Реформація і протестантська ідеологія - шлях Ю. Немирича та його однодумців на розірвання відносин з польською католицькою верхів­кою. Шведський «потоп» Речі Посполитої та шведський вибір радикальної частини україн­ської маєткової шляхти. Союз Ю. Немирича - виразника спольщеної української шляхти -з козацькою старшинською верствою (козацько-шведська угода). Конфлікт аристократичної і демократичної концепції «козацької нації».

«Сонце Руїни» Петро Дорошенко - найбільша, постать ханського проекту України

Продовжувач козацької державної традиції. П. Дорошенко як одна з іпостасей Б. Хмель­ницького. Протурецька політика: одна з автентичних моделей козацької політики. Трикутник смерті: в лещатах Польщі, Криму й Росії. Росія - «східний» чинник Дорошенкового самостійництва.

  Йосиф Нелюбович-Тукальський - православний митрополит, який першим освятив боротьбу за державну незалежність

Продовжувач справи київських митрополитів на обстоювання помісності української православної церкви. Симбіоз державної та церковної влади. Митрополит Й. Нелюбович-Тукальський і гетьман П. Дорошенко. Чигирин - митрополича столиця. Орієнтація на мусульманський Схід, аби не розчинитися в православній Московській патріархії. Життя церковне концепції И. Нелюбовича-Тукальського після його смерті. Перенесення останків митрополії до Лубенського Мгарського монастиря.

Іван Мазепа - остання спроба відкритого виступу за сепарацію козацької держави

Кінець Руїни - накопичення сил та очікування слушної нагоди. І. Мазепа – продовжувач політики Б. Хмельницького. Плекання старшинської еліти як основи майбутнього аристократичного устрою. Культура і церква - важіль державного поступу. Об'єднання Лівобережної та Правобережної України: початок здійснення плану. Шведсько-український союз: нездійснена можливість, що мала підстави справдитися.        

    Пилип Орлик - будівничий всестанової України

Києво-Могилянська академія - «альма-матер» козацької еліти.  Конституція

П.Орлика перша спроба перетворення козацької держави на державу всієї української людності. Перша українська політична еміграція. П. Орлик - творець міжнародної опінії щодо української справи.

Кирило Розумовський - останній гетьман, один з перших автономістів нового часу

Автономістичні спроби старшини зберегти рештки осібного козацького устрою й К. Розу­мовський. Ідея спадкового гетьманату Розумовських як усталена традиція українського мона­рхізму. «Національні будови» Батурина і Глухова, спроба відкриття університету й академії наук - культурні засади автономізму другої половини XVIII ст. К. Розумовський і Г. Теплов: недремне око російського централізму.

Василь Капніст - слобідський дідич - автономіст, яскравий виразник української справи кінця XVIII - початку XIX ст.

Прусська місія В. Капніста 1791 р. як продовження старої козацької практики шукання со­юзників проти найбільшого визискувача. В. Капніст - виразник настроїв українського слобід­ського панства. Російський письменник, але український патріот: чи є мова показником наці­ональної приналежності? В. Капніст у зв'язку з формуванням нового типу української інтелігенції XIX ст.: «за народженням - українець, росіянин - за політичним вибором».

   Микола Гоголь - національний дуалізм української душі в XIX ст.

  Між етнічним почуванням і державною приналежністю. Українець у собі, росіянин зовні. М. Максимович і М. Гоголь: плани професорства в Київському університеті й написання іс­торії України. Літературна творчість М. Гоголя як погляд українця на російську дійсність. Вплив його творів на формування української свідомості другої половини XIX ст. 

   Григорій Полетика - перший теоретик української окремішності 

 Г. Полетика проти М. Ломоносова: освіта як підстава національної справи.

Г. Полети­ка- український депутат комісії «Уложения» 1766 р. Речник козацького автономізму. Г. Полетика - найвірогідніший автор «Історії Русів». «Історія Русів» та ідеологія федера­тивної Речі Посполитої.

 

Автор: Ігор Гирич, зав. відділом Інституту Української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук.